• У Домі Милосердя повертають до життя тих, від кого відмежувався світ

У Домі Милосердя повертають до життя тих, від кого відмежувався світ

21 Вер, 2018 \\ Новини області

У тридцять сказати перше слово, у шість - вперше самостійно сісти. Те, що ми робимо підсвідомо і непомітно для себе, іншим дається з важкими зусиллями. Дім Милосердя у Чорткові – місце, яке переверне вашу свідомість. Тут ставлять на ноги тих, кого відкинув світ. Без рідкісних ліків, нетрадиційних методик чи спірних експериментів, лише любов, терпіння, наполегливість і важка щоденна робота.

IMG_0846.JPG

Зцілені любов’ю

Знайомтеся – цього сіроокого хлопчика звати Радим. У Дім Милосердя батьки привели його, коли йому було чотири. Радимчик з хорошої люблячої родини. Має сестричку. Медики поставили хлопчику діагноз аутизм. Дитина відвідувала спецгрупу у місцевому садочку, але заняття жодних результатів не давали. Батьки б і раді були віддати дитині найкраще, але як поводитися з особливим малюком, як допомогти і зарадити, вони не знали.

Коли Радим прийшов у Дім Милосердя, справитись з ним було складно, кажуть вихователі. Хлопчик не говорив, проте постійно кричав. Коли чогось хотів, влаштовував істерику. Зупинити дитину було важко.

З часом він звик до інших діток. Почав повторювати за ними рухи. Помаленьку привчився до порядку. У нього з’явився власний режим. Спершу почав відтворювати слова, а зараз відповідає на питання і сам може сказати, чого хоче. До цього хлопчик і спеціалісти йшли півтора року.

Зараз налагоджується зоровий контакт і поступово мовний, - кажуть спеціалісти. - В нього не було емоцій, а сьогодні він наспівує пісню «Ой смереко».

IMG_0833.JPG

Та дитина з благополучної родини у Домі Милосердя - це швидше виняток, ніж закономірність.

Маленьку Каріну знайшли залишеною у барі. «Пригадую, як до мене зателефонували і сказали, що вночі в закладі знайшли дитину, - пригадує директор Дому Милосердя Тетяна Дубина. – Мама в той час була в стані алкогольного сп’яніння. Дитина лежала, сперта на стіну. Я не могла її там залишити. Викликали автомобіль і привезли в центр».

Дитина була у важкому стані. Вона не сиділа, не стояла, була худенькою і недоглянутою. Дівчинка навіть їсти не могла.

«Це була жива лялька. Вона просто лежала» - розказує пані Тетяна.

У дівчинки діагностували важку форму ДЦП. Але фахівці зробили неможливе. Сьогодні Каріна посміхається. Може самостійно сидіти і робить перші кроки. Радо грається з фахівцями. Розрізняє кольори, реагує на слова вихователів.

Сьогодні у Домі Милосердя проживає 85 підопічних. Доля кожного з них – велика життєва драма. Більшість діток, які тут перебувають, залишені їхніми родинами, сироти, або ж знаходились під опікою батьків інвалідів, які не могли зарадити ані собі, ані дитині.

Тут перебувають діти з непростими діагнозами – аутизм, синдром Дауна, дитячий церебральний параліч, вади розвитку. Більшість хвороб у запущених формах, бо від народження з ними не займалися як належить. Одним батькам було байдуже, інші – просто не могли знайти спеціалістів, які б робили це фахово, а третіх довелось вчити доглядати не тільки за дитиною, а й за собою.

IMG_0781.JPG

Усе почалося з малого

Вперше Тетяна Дубина стикнулася з терміном особлива дитина у 2012 році. Її син Іванко довго не говорив. Жінка звернулася до медиків. Ті ставили різні діагнози і призначали лікування, але ефекту від нього не було. Навпаки дитині ставало все гірше. Лікарні, крапельниці, дорогі ліки - у свої сім років Іванко бачив більше білих стін, ніж звичайна людина за життя. Як побічний ефект від лікування у дитини виникла непереносимість певних речовин. Хлопчик перестав їсти. Тоді жінка звернулася за допомогою до столичних спеціалістів. Реакція лікарів шокувала пані Тетяну – у Іванка аутизм. Попередній діагноз і лікування спричинили незворотні зміни. Дитина деградувала і надолужити втрачене уже неможливо. «Радійте, що Ваша дитина жива. Бо ще рік-два і ви могли його втратити», - заявили медики.

Жінка повернулася додому і не розуміла, що їй робити. Вона не знала, до кого звертатися і куди йти. Пані Тетяна була в розпачі. Вона не знала як поводитися з власною дитиною, як лікувати, чим допомогти.

У такому стані вона звернулася до владики Дмитра Григорака і розказала свою історію. Вирішила - треба або щось організовувати в місті, або виїжджати за кордон. Владика благословив жінку на добру справу, запропонував їй організувати людей, а зі свого боку обіцяв всіляку підтримку.

З’ясувалося, пані Тетяна не одна з такою проблемою. Вона почала розпитувати і побачила, що таких сімей десятки. З часом вони стали спілкуватися і об’єднуватися. Збирались в єпархіальному управлінні, але там не було пристосування. Винайняли у Чорткові квартиру, де проводили час, разом святкували, ділилися досвідом, підтримували один одного, запрошували фахівців. З кожним днем спільнота збільшувалася.

Пані Тетяна пригадує, як щодня йдучи на літургію проходила повз недобудоване приміщення ангару для гвинтокрилів, і думала, що ці пустуючи стіни могли б стати прихистком для тих, хто цього потребує. У 2014 році Чортківська районна рада передала комунальну будівлю Бучацькій єпархії.

Це було одноповерхове приміщення, де планували облаштувати центр дозвілля. Та з кожним днем кількість дітей збільшувалася. Кожен новий випадок виявляв нову проблему, яка потребувала вирішення. З’явилась необхідність у додаткових приміщеннях, фахівцях. Так за чотири роки занедбана споруда перетворилась на сучасний потужний центр медико-педагогічної реабілітації, який вражає навіть європейців. Повністю утримання та опіку над центром взяла на себе Бучацька єпархія.

IMG_0801.JPG

IMG_0844.JPG

Сьогодні тут облаштовано чотири вікових групи – молодша, середня, старша та змішана. В кожній групі працює два педагоги і один асистент. Індивідуальні заняття проводять чотири психологи, працює лікар-реабілітолог. Практикується арттерапія. Є спортивний зал, кімната для релаксу, ігрові з найрізноманітнішими розвагами. У неділю тут проходять літургії із святим причастям.

Одні діти займаються в центрі лише протягом дня. Інші перебувають тут з понеділка по п’ятницю. Є такі, що проживають тут постійно. Останнє стосується матерів-одиначок, сиріт, інвалідів з дитинства. Це жінки, які опинилися на вулиці, матері, які не адаптовані до повсякденного життя. Як правило, вони не можуть доглядати за собою і теж мають різні супутні захворювання.

У центрі реабілітації діти мають усе необхідне: комфортні умови, повноцінне харчування, безліч іграшок, а головне люблячий і турботливий персонал. Коли працівники школи ідуть коридором, діти йдуть їм на зустрічі і кажуть: «Я люблю Вас». Це не підкупні емоції, їх не можливо підробити, особливо такій малечі.

IMG_0798.JPGПривезуть фахівців з Тернополя

Дім Милосердя розрахований на 55 дітей, а в ньому проживає 85. Потреби центру постійно зростають. Це виражається як у фінансуванні, так і в медичному та юридичному супроводі.

Проблема в тому, що дітям потрібна постійна медична допомога. У більшості з них не діагностовано захворювання, тому що ця процедура тягне за собою витрати у десятки тисяч гривень. Ані в батьків, ані в центру таких коштів немає. Потрібні консультації вузьких спеціалістів. Є потреба в стоматологічній допомозі.

Днями адміністрація центру підписала договір з Тернопільським державним медичним університетом ім.. І. Горбачевського, який зобов’язався взяти шефство над закладом.

«Ми як медичний університет беремо курацію над цим закладом, - розповідає ректора ТДМУ Михайло Корда. -. Будемо співпрацювати за кількома напрямками. По-перше, наші спеціалісти, в тому числі професори, оглянуть цих діток, діагностують захворювання. Визначать, які потреби вони мають, призначать лікування. Декого, напевне, доведеться забрати у Тернопіль. Це буде не одноразова акція, а постійна курація над цим будинком.

Крім того, університет обіцяє допомогти волонтерами з числа свої студентів. Вони беруть участь у багатьох соціальних проектах тож з задоволенням візьмуть шефство над цим будинком. Регулярно приїжджатимуть, гратимуться з дітьми, щоб їх соціалізувати і покращити настрій.

- По-третє, наш університет готує фахівців з фізичної реабілітації. Це, власне, те, що зараз найбільше потрібно дітям, які знаходяться у Домі Милосердя. Направлятимемо їх на виробничу практику. Тут є умови для їхнього проживання. Вони будуть надавати спеціалізовану реабілітаційну допомогу, каже Михайло Корда.

IMG_0795 (2).JPG

Діти потребують правового захисту

Ще одна ланка, яка потребує допомоги ззовні, - юридична. Більшість з підопічних центру не отримують соціальну допомогу. Більше того, бували випадки, що у декого з них навіть намагалися забрати майно. Свою допомогу у правових питаннях центру обіцяє надати народний депутат від «Об’єднання «Самопоміч» Тарас Пастух.

- Під час роботи в громадській організації чи у якості народного депутата, до нас нерідко зверталися громадяни з ініціативами щодо створення таких закладів, але часто це відбувається тільки на рівні ідеї. Коли бачимо, що створила Бучацька єпархія у Чорткові, а це готовий реалізований проект, то самому хочеться долучитися до цієї справи. Головне тут не стіни та обладнання, а діти. Те з якими проблемами вони сюди потрапляли і те, як вони змінилася, – це диво. Діти починають вчитися жити самостійно. У них з’являються позитивні емоції. Вони з радістю зустрічають гостей, які сюди приходять. Вони показують любов і хороше відношення до вихователів, які з ними працюють. Проблем тут надзвичайно багато. Їм уже не треба будуватися, але їм потрібно виживати. Таких діток часто ховають від суспільства і вони залишаються сам на сам з проблемами вдома. Сюди часто дзвонять і просять забрати інших дітей, але можливості цього закладу щодо розміщення закінчуються. Ще складніша ситуація з фінансуванням таких дітей. Тут долучитися потрібно і місцевій владі, і народним депутатам, щоб гроші, які виділяє держава на дитину, йшли за нею в той заклад, де вона отримує якісну допомогу, - каже Тарас Пастух.

Попри всі проблеми, які щодня долають працівники та вихованці центру, вони готові розширюватися, відкривати нові корпуси, приймати більше дітей. Усю втому та турботи компенсує радість за тих, хто ще вчора не міг рухатися, а вже сьогодні знаходить своє призначення у цьому світі. «Самим нам складно, але з допомогою Господа та людей, ми подолаємо всі труднощі і розширюватимемось», - каже Тетяна Дубина.

Коментар

Єпископ Бучацький Дмитро Григорак

Дім милосердя – це діло Боже. Господь продовжує зцілювати, продовжує йти з цими дітьми у житті, з їхніми бідами і нещастями. Функцією церкви є спасіння людської душі, яке відбувається через проповідь Євангеліє і добрі справи. Діла, які найбільше виявляють лице Бога, – це діла милосердя. Ці люди - на межі бідності, на межі виживання. Наш центр помагає людині прийти в життя, як здоровій особі. Допомагає не тільки у медичний спосіб, а й вчить жити, вчить увійти в суспільство. Ми вчимо їх елементарних речей - готувати, прати, прасувати, обходити дітей. Для нас це звично, але вони цього потребують.

Таких дітей є значно більше. Лише в Чорткові 150, в районі – 350, в області 1200, а в Україні – десятки тисяч. Тому наша допомога - це крапля в морі. Це найменше, що ми можемо для зробити. Я закликаю усіх побачити цих дітей, їхні проблеми, не бути байдужими до них. Для них важлива найменша допомога.


Повернутися до списку